Контекст
Назоні та бароко Порту
Чому Порту називають містом бароко в Португалії, що Ніколау Назоні збудував там, окрім Клерігуш, і на які деталі варто звернути увагу в старому центрі.
Забронюйте місце в наві ↗Місто бароко
У вісімнадцятому столітті північ Португалії, багатша й густіше заселена, ніж значна частина країни, пережила хвилю будівництва нових церков, монастирів і палаців. Порту був у її центрі, і стаття англійської Вікіпедії про барокову архітектуру Португалії називає його містом бароко в Португалії. Значною мірою ця репутація тримається на одному архітекторові — Ніколау Назоні, чиї театральні споруди, передусім вежа Клерігуш, досі формують обличчя старого центру.
Художник, що став архітектором
Назоні прибув із Мальти у 1720-х роках як декоративний живописець, запрошений працювати над собором Порту. Його першою задокументованою роботою в місті став цикл фресок на стінах собору, де він запровадив квадратуру — мальовану ілюзію архітектури. Ця школа помітна в його будівлях, скомпонованих для ока, з фасадами, що діють як театральні декорації над стрімкими вулицями.
Назоні в соборі
У соборі Назоні додав гранітний ґанок з північного боку та лоджію, а також спроєктував корпуси органа й срібний вівтар. Поруч він запланував великий Єпископський палац із фасадом завдовжки близько 58 метрів, хоча за його життя було завершено лише частину. Разом вони показують, наскільки багато в обличчі центрального Порту XVIII століття походить від однієї людини, і становлять природну пару для всіх, кому цікавий архітектор, що стоїть за вежею.
Палаци та кінті
Творчість Назоні сягала далеко за межі церков. Вікіпедійний перелік його будівель включає палац Сан-Жуан-Нову та палац Фрейшу в місті, а також заміські садиби з gardens, як-от Quinta do Chantre, розпланована з фонтанами вздовж центральної осі, та Quinta de Ramalde. Крізь них проходить та сама ідея: архітектура як сцена, де фасади, сходи й сади влаштовані так, щоб їх було видно здалеку й до них підходили урочисто.
Позолочене дерево та граніт
Два матеріали визначають барокове Порту. Граніт несе різьблення на фасадах, як-от у Clérigos. Усередині позолочене різьблення по дереву, відоме португальською як talha dourada, набуло національного характеру в цей період, вкриваючи вівтарі та каплиці золотом. У Clérigos можна побачити обидва: сірий граніт і рожеві панелі на тлі позолочених балконів і бічних вівтарів.
Що збереглося
Клерігуш вистояла під час великого землетрусу 1755 року. Її овальний план, незвичний для церкви, став одним із найвідоміших зразків стилю Назоні. Сам Назоні обрав це місце для свого поховання: він приєднався до братства у 1743 році й лежить у крипті, у могилі, яку так і не позначили. Реставрацію церкви та вежі було завершено у 2014 році.
Побачити це ввечері
Якщо у вас є лише один вечір, поєднайте світлове шоу з короткою прогулянкою повз фасади старого центру навколо Сан-Бенту та собору перед сеансом. Світлове шоу використовує інтер'єр Клерігуш як екран, тож якщо спершу побачити інші будівлі Назоні, ви гостріше помітите те, що відкривається всередині: ті самі вигини, ту саму любов до театральності, той самий контраст каменю і золота.
На що звернути увагу
Щойно ви знатимете ці ознаки, портівський стиль насоні легко розпізнати. Шукайте граніт, різьблений так само вільно, як дерево, з гірляндами, мушлями та завитками; фасади, що здаються вищими, ніж є насправді, бо вони вузькі; і величні сходи, які перетворюють прибуття на маленьку процесію. Усередині шукайте контраст сірого каменю та золота, а також розписну архітектуру, що вдає справжню. У Clérigos є все це, що пояснює, чому вона так добре підходить для проєкційного світла.
Джерела