Будівля
Церква Clérigos: пояснення
Хто збудував Clérigos, чому її нава овальна, що являють собою мармуровий вівтар і парні органи, і як церква, будинок і вежа поєднуються між собою.
Забронюйте місце в наві ↗Церква для братства
Clérigos було зведено для Братства кліриків — товариства світського духовенства, заснованого в Порту на початку XVIII століття, щоб допомагати священникам у бідності, хворобі та смерті. Першим його прихистком було позичене приміщення. У 1731 році братство звернулося до Ніколау Назоні з проханням розробити проєкт, і церква постала з 1732 року на стрімкій ділянці поза старими міськими мурами. Португаломовна стаття у Вікіпедії датує церкву 1732–1749 роками, будинок — 1754–1758, а вежу — 1754–1763.
Ніколау Насоні
Назоні народився в Тоскані у 1691 році, навчався в Сієні та працював художником у Римі й на Мальті, перш ніж оселитися в Порту, де й залишався до своєї смерті у 1773 році. Він запровадив в Португалії ілюзіоністський розпис стель і працював над собором, Єпископським палацом та церквою Мізерікордія. Дослідники вважають Клерігуш його найвизначнішим твором, і він витримав великий землетрус 1755 року. Він приєднався до Братства у 1743 році й попросив поховати його в крипті церкви, у могилі, яка так і не була позначена; нещодавня реставрація виявила крипту, де може бути його поховання.
Чому нава має овальну форму
Церква має єдину наву еліптичного плану під куполом із гербом братства. Назоні спирався на римські зразки XVII століття, і така форма була на той час надзвичайно незвичною для Порту. Спочатку планували дві бічні вежі, але від них відмовилися, що вимагало подвійних зовнішніх стін із проходами всередині; вони ведуть до верхнього хору й відкривають несподівані краєвиди вниз, у наву. Завдяки округлій формі зали проєкційне світло може оточувати глядачів і тут.
Вівтар, кіоски та органи
Головна каплиця вміщує високий вівтар із різнобарвного мармуру, виконаний у дусі рококо, спроєктований Мануелем душ Сантушем Порту та вирізьблений між 1767 і 1780 роками. На вершині стоїть Богоматір Успіння, а з боків — дерев'яні статуї святого Петра та святого Філіпа Нері. Хори з різьбленого жакарандового дерева обрамляють каплицю, а над ними стоять два іберійські органи в барокових корпусах 1770-х років, які досі грають.
Фасад і сходи
Фасад вузький, що візуально робить його вищим, і це найбагатше декорована частина будівлі: гірлянди, мушлі, завитки, вази та палаючі урни під фронтоном із папським хрестом і монограмою Марії. Подвійні сходи з перехресними маршами ведуть до дверей. Їх завершили у 1750 році, а сходи перед будівлею було добудовано разом із вежею у 1763 році.
Вежа
Позаду церкви будинок братства веде до дзвіниці, зведеної з граніту між 1754 і 1763 роками, заввишки близько 75 метрів, у шість ярусів. Її сходи ведуть до двох балконів із краєвидами на місто. Її дизайн спирався на тосканські дзвіниці, і вона стала символом Порту. Комплекс має статус національної пам'ятки з 1910 року та знову відкрився після масштабної реставрації у 2014 році.
Будинок між ними
Будівля, що з'єднує церкву та вежу, зведена між 1754 і 1758 роками, є простішою за обидві. У ній розміщувалися резиденція настоятеля, зала зборів та архів, лазарет і кімнати для священників, які потребували допомоги, — португальське видання називає її першим таким будинком для духовенства в країні. Сьогодні тут музей: у колишньому лазареті зберігається колекція Christus, а в залі зборів — монументальний стіл і портрети посадовців Братства. У верхньому хорі стоїть позолочена урна для Пресвятих Дарів, створена за проєктом самого Назоні.
Побачити це перед виставою
Найкраще церква сприймається при денному світлі, коли чітко видно кольори мармуру та позолоти і можна обійти наву по колу. Якщо у вас заброньовано вечірній сеанс, спершу кілька хвилин побудьте надворі: погляньте на вузький фасад і сходи, а потім на вежу, що здіймається позаду. Усередині, перш ніж згасне світло, знайдіть вівтар, два органи та кафедри. Ви впізнаєте їх, коли їх висвітлять проєкції, і завдяки цьому півгодинна вистава набуде більшого сенсу.
Джерела